22 грудня Церква святкує Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною. Знаємо, що святі Йоаким та Анна були бездітними, тому дуже довго молилися і постили, щоб Господь дарував їм дітей. І на схилі їх літ Бог подарував їм благословенну дитину – Марію.
Про це свято та про значення терміна «Непорочне Зачаття Богородиці» розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов’я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові.
– Це свято по-різному називали раніше: і Благовіщення зачаття Пресвятої Богородиці, і Зачаття Пресвятої Богоматері тощо. Однак незаперечним є те, що це одне з найбільших Богородичних свят у році. Що святе Письмо розповідає про цю подію?
– Це свято немає біблійної основи. Святе Письмо нічого не говорить про Зачаття Пресвятої Богородиці, як і про більшість Богородичних свят, які стосуються раннього віку Марії. Це свято базується на апокрифічних джерелах. Воно досить пізно ввійшло в цикл Богородичних свят. Хоча згадки про нього є вже у V столітті. Саме свято у Візантійській імперії утвердилося не раніше як у VIII столітті. Андрей Критський був одним із перших, хто написав літургійні тексти до цього свята. І практично до XI століття воно вже поширилося так, що за імператора Емануїла Комнина набуло загальновізантійського значення. Дещо по-іншому і пізніше воно ввійшло до Західної Церкви. Близько IX століття тут проявляються лише деякі ознаки цього свята. Проте широкого поширення воно набуло аж XV століття. Папа Сикст IV встановив свято Зачатття Пресвятої Богородицы для Римської Церкви. І вже в XVII аті Папа Климент XI проголосив це свято для всієї Католицької Церкви. А в XIX столітті Пап Пій IX проголосив догму про Непорочне зачаття. Відтоді це свято стало одним із найбільших у Католицькій Церкві.
– Ми вже якось, в одній із передач, говорили про батьків Марії – святих Йоакима і Анну. Думаю, варто ще раз нагадати ким вони були за свого земного життя, задля кращого розуміння цього свята.
– Історія народження Пресвятої Богородиці подібна до описаної в Книзі Самуїла історії зачаття пророка Самуїла. Наголошується на бездітності Йоакима і Анни та їхньому прошенні до Господа про дар дитини. І в них народилася «та, яка має народити Господа». У Протоєвангелії Якова підкреслюється те, що святі Йоаким і Анна постом і молитвою просили Бога про народження дитини. Дуже гарно подано в ньому молитовні слова Анни і Йоакима, їхні сумніви в тому, що Господь їх покинув, але також і надія на те, що Він подарує їм дитину.
– Це свято є складним для розуміння пересічного християнина. Часто плутають Зачаття Пресвятої Богородиці із Зачаттям Ісуса.
– Суть цього свята полягає в тому, що народження Марії відбулося чудесним способом у батьків, які вже були похилі віком. Господь дає надію і Анна народжує Божу Матір. Остання, за переданням, була народжена в особливий спосіб. А це вже є таїнством. Католицька Церква через догму наголошує на тому, що Богородиця була зачата без первородного гріха. У цьому полягає особливість її народження. Натомість Східна Церква не стільки наголошує на понятті первородного гріха, як на особливій чистоті Богородиці, яка народжується для того, щоб стати Матір’ю Господа. З точки зору Католицької Церкви, Богородиця не просто так народжується без первородного гріха: вона попередньо бере участь у спасительній жертві Христа.
Відеоверсія розмови: Зачаття Пресвятої Богородиці св. Анною
– Відомо, що догму про Непорочне Зачаття не приймають Східні Православні Церкви.
– Вони не сприймають цього як догму і не бачать сенсу в її проголошенні, оскільки, на їхню думку, вона не є основоположним вченням віри. Натомість сам факт непорочності Марії, гадаю, визнають усі Церкви. Наші літургійні тексти наголошують на особливому народженні Богородиці.
– Підтвердженням цього можна вважати об’явлення Марії в Люрді (Франція) маленькій Бернадетті. На запитання дитини, хто вона, Марія відповіла: «Непорочне Зачаття».
– Для нас, християн візантійської традиції, наше віробачення базується на трьох основних стовпах: Святому Письмі, Літургії, традиції Церкви. Такі правди віри через об’явлення все ж таки є другорядними. Найперше є традиційне вчення Церкви. Звичайно, для когось таке об’явлення може бути підтвердженням віри в догму про Непорочне Зачаття Марії. Але ми повинні все-таки черпати свої знання з Літургії, вчення Церкви.
– Це свято має передсвяття і посвяття.
– Ініціаторами ширшого вшанування цього свята в літургійному аспекті були отці василіани. Вони розширили літургійну служб. В основному літургійні тексти, які зараз використовуються, повторюють основні принципи догми про Непорочне Зачаття.
– А як зазвичай це свято зображено в іконах?
– Основна ікона східного зразка свята зображає Йоакима і Анну, які вітають одне одного після того, як дізнаються про народження своєї дитини. Також є й інші іконографічні зображення. Зокрема, в латинській традицій є присутній і змій, і куля.
– Гадаю, це свято спонукає задумати над молитвою та постом, а також над вірою. Святі Йоаким і Анна так довго молилися і не зневірилися. Потрібно було мати сильну віру, щоб стільки молитися і на схилі літ дочекатися цього дива.
– Свято заохочує нас до довготривалості. І навіть у випадках, коли щось не можливо, ми повинні перемагати себе і з вірою в Бога просити того, щоб нам необхідне. І те, що ми отримуємо в Бога, повинно стати на спасіння людей. Так як Богородиця, що прийшла від Господа до Йоакима і Анни, стала «тою, яка привела на світ Спасителя», так само і наші прошення від Господа повинні бути спрямовані на те, щоб вони стали для спасіння світу.
Джерело: Інформаційний ресурс Української Греко-Католицької Церкви
